Методичне обєднання психологів 20.11.2014

«Допомогти дитині пережити лихо»

Наше життя, на жаль, не завжди - веселе свято: часто  в ньому  трапляються різні нещастя, лиха, мають  місце негативні емоції, жаль, смуток, скорбота… Навіть нам, дорослим, начебто сильним людям, буває дуже непросто впоратися з подібними переживаннями. А що ж говорити про дітей, які ще не встигли наростити "панцир" проти ударів долі? Як допомогти їм пережити лихо,  втрату?

Коли в сім’ї  чи суспільстві трапляється будь-яка подія, сповнена насильства чи жорстокості, то цілком нормально, що дитина почуває себе переляканою, тривожною і розгубленою. Вона погано спить, пробуджується від жахливих сновидінь, відчуває страх і не може перестати думати про те, що сталося; вона знаходиться в полоні постійного переживання небезпеки і болючих спогадів. Це НОРМАЛЬНА реакція на ненормальні умови. У більшості випадків ці прояви недовговічні і з часом минають самі по собі, якщо знайдено ресурси для відновлення. Але якщо вони не слабшають протягом тривалого періоду часу, це може бути проявом посттравматичного стресового розладу (ПТСР), який важливо не проґавити. Як тілесне захворювання бажано лікувати з самого його початку, не допускаючи переходу у хронічний стан, так і життєві переживання не слід ігнорувати.

Будь-яке лихо - це не лише втрати, але й можливості. Якщо дитині вдалося правильно його пережити, горе дає маленькій людині щось важливе: досвід, який робить її дорослішою, сильнішою і чутливішою до чужих бід. В складній ситуації дитина вчиться виживати, захищати свою психіку від емоційного виснаження, мобілізовувати внутрішні  резерви при потребі. Однак, щоб здобути навички виходу зі стресових  ситуацій без шкоди для здоров’я, їй необхідна психологічна підтримка та спеціалізована допомога з боку дорослих.

20 листопада 2014 в Звенигородській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся районний семінар практичних психол рокуогів на тему: «Допомогти дитині пережити лихо». Почеснею гостею семінару  стала кризовий психотерапевт, старший викладач кафедри освітньої політики Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Єфімова С.М., яка поділилась своїм досвідом роботи з дітьми в кризових ситуаціях і представила піраміду психологічної допомоги при травмі. За круглим столом  практичні психологи району спільно з методистом районної психологічної служби Камінецьким Л. Ю.  об’єднались заради єдиної мети  - допомогти дітям пережити війну, здолати  страхи і тривоги, відшукати приховані ресурси і можливості. 

В кінці семінару було проведено презентацію методичниго посібника для роботи з дітьми, які знаходяться в стані тривалого стресу, переживають горе чи втрату «Допомогти  дитині пережити лихо» // упорядник Вітязь О.З:, а також схвалено такі рекомендації батькам щодо профілактики  посттравматичних стресових розладів, дитячих страхів і переживань

—  Намагайтеся підтримувати звичний режим дня. Підтримуйте звичні сімейні ролі та функції. Не намагайтеся перекласти на дитину додаткові обов’язки і не очікуйте від неї задоволення власних емоційних потреб.

—  Не приховуйте свої переживання від дітей. Пояснюйте, що ви робите задля їх та власної безпеки. Розповідайте дитині про те, що трапилося та відбувається, максимально зрозумілою для них мовою і відповідно до рівня їх розвитку, при цьому уникаючи страшних і трагічних деталей. Якщо приховувати від дитини правдиву інформацію, вона самостійно “заповнить прогалини” на основі власного досвіду, отриманої деінде інформації й власної уяви

—  Намагайтеся зрозуміти дитину. Пам’ятайте, що, наприклад, різка зміна настрою може бути способом реагування дитини на трагічні чи стресові події.

—  Дитину  небажано залишати одну на ніч у кімнаті. За годину перед сном треба перейти від енергійних ігор чи  занять до більш спокійного проведення часу (збуджена дитина не зможе заснути). Не дозволяйте дитині пізно лягати спати (дитина буде відчувати збудження, втому і їй може наснитися кошмар)

·        Захищайте дітей від тривожних нагадувань та спогадів. Негайно втручайтеся, якщо якесь заняття викликає у дитини занепокоєння чи тривогу. Наприклад, вимкніть телевізор, якщо програма чи фільм нагадує дитині про пережиті травми або посилює відчуття страху і тривоги.

·        Проводьте з дітьми достатньо часу (ігри, прогулянки, спільні справи). Багато дітей потребує більше фізичного контакту, наприклад, обіймів та пестощів. Намагайтеся підтримувати контакти з іншими родичами та друзями. Це заспокоїть і втішить не тільки вас, але й вашу дитину.

·        Сприяйте активному залученню дітей до різних занять (наприклад, малювання). Покращить самопочуття фізична активність. Підтримуйте участь дитини у спортивних клубах та різноманітних гуртках. Ваша дитина також може допомагати іншим та бути корисною громаді.

·        Ваша дитина також може допомагати іншим та бути корисною громаді. Підкреслюйте усі здібності і досягнення дитини, довіряйте “дорослі” справи, дякуйте за допомогу (адже діти, які впевнені у собі і своїх силах не бачать кошмарів і не страждають від страхів)

—  Давайте дітям свободу (у тій сфері, де вони вже можуть бути самостійними). Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома різними стравами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

—  Переконайте дитину, що розважатися і насолоджуватися життям – це нормально. Повноцінним має бути сон і відпочинок.

—  Як батьки (чи піклувальники), ви є найважливішими людьми у житті дитини. Будьте терплячими та стриманими і завжди пам’ятайте, що дитина раніше чи пізніше обов’язково повернеться до нормального стану.

—  Любіть і приймайте дітей такими, які вони є.

—  Щоденно пам’ятайте, чого світ  потребує найбільше, а саме:

Трішки більше привітності,

Трішки менше користолюбства.

Трішки більше дарувати,

Трішки менше вимагати.

Трішки більше "МИ",

Трішки менше "Я".

Трішки більше посмішок,

Трішки менше гримас.

Трішки більше сміху,

Трішки менше плачу.

Трішки більше квітів на дорозі життя,

Трішки менше на гробах.

О. Вітязь, практичний психолог Звенигородської ЗОШ І-ІІІ ст.