Методичні розробки

«Допомогти дитині пережити лихо»

(методичні рекомендації

практичним психологам

для корекційно-розвивальної та відновлювальної роботи з дітьми,

які знаходяться в стані тривалого стресу,

переживають горе - втрату)

«Це – неможливо!» - промовила Причина.

«Це – нерозсудливо!»  - зазначив Досвід.

«Це – марно!» - відрубала Гордість.

«Спробуй!» - прошепотіла Мрія…

Упорядник:

Вітязь О.З., практичний психолог Звенигородської ЗОШ І-ІІІ ст.

Рецензенти:

Камінецький Л. Ю., методист  Пустомитівського РМК

Приведа Л.М., методист ЦППСР Львівського ОІППО

В житті щоденно додаються все нові і нові випробування. Так, буває нелегко і щось незрозуміло. Можна занепасти духом й залишитися похованим під вагою нестерпних переживань. Але краще  не здаватися! Енергія всюди і  у всьому.  Вчимось мислити критично, але оптимістично. Підбадьормося  і рухаймося  вперед!
Різні люди по-різному бачать катастрофічність ситуації. Кризова ситуація для людини - це  як окріп для моркви, яйця чи кави. Хтось свідомо скаже, що окріп – це погано, хтось, що це може бути й добре.

Окріп – це символ складних життєвих обставин, у яких ми опиняємося. Завдяки їм ми стаємо іншими.

 А тепер, подумайте і скажіть, хто ви?

1.      Я – морква, що здається міцною та сильною, але, потрапивши в окріп, стикнувшись із болем і нещастями, стаю м’якою, податливою  й втрачаю свою силу, занепадаю духом.

2.      Я – яйце з твердою шкаралупою і рідкою серединою, м’яким серцем, яке при нагріванні змінюється, переживши горе, нервовий зрив чи інші випробування, твердне характером і стає витривалішим.

3.      Або ж я – кавове зернятко. Коли вода нагрівається, зерно віддає свій запах і смак. В скрутні часи я  зможу змінити обставини і перетворити їх у щось нове й прекрасне.

Під впливом однаково несприятливих обставин – окропу «морква» і «яйце» змінює свою структуру. Так і люди - сильні зовні можуть розклеїтися й стати слабаками там, де тендітні й ніжні суворішають і міцніють… Але є особливі люди, які не змінюються через нові обставини, вони змінюють самі обставини й перетворюють їх на корисні.

Бажаю всім психологам, педагогам та тим, хто почав читати цей посібник, бути особливими, як кавові зернятка, за будь-яких обставин завжди бачити можливості, скрутні обставини перетворювати на корисні і прекрасні,  змінювати світ на краще, як кава перетворює киплячий окріп в ароматний напій!

Наше життя, на жаль, не завжди - веселе свято: часто  в ньому  трапляються різні нещастя, лиха, мають  місце негативні емоції, жаль, смуток, скорбота… Навіть нам, дорослим, начебто сильним людям, буває дуже непросто впоратися з подібними переживаннями. А що ж говорити про дітей, які ще не встигли наростити "панцир" проти ударів долі? Як допомогти їм пережити лихо,  втрату?

Коли в сім’ї  чи суспільстві трапляється будь-яка подія, сповнена насильства та жорстокості, відгородити дітей від неприємних новин – особливо після досягнення ними шкільного віку – стає практично неможливо. Нестабільність в країні, постійно нависаюча загроза загострення конфлікту, щоденні повідомлення про смерть рано чи пізно доходять до дитини.  Подібні життєві уроки можуть бути дуже травмуючими, ранячи крихку і тендітну дитячу особистість

Якщо дитина пережила травматичну ситуацію, то цілком нормально, що вона почуває себе переляканою, тривожною і розгубленою. Вона погано спить, пробуджується від жахливих сновидінь, відчуває страх і не може перестати думати про те, що сталося; вона знаходиться в полоні постійного переживання небезпеки і болючих спогадів. У більшості ці прояви недовговічні і з часом минають самі по собі. Це НОРМАЛЬНА реакція на ненормальні умови. Але якщо вони не слабшають протягом декількох днів чи навіть тижнів, це може бути проявом посттравматичного стресового розладу (ПТСР), який важливо не проґавити.

Як тілесне захворювання бажано лікувати з самого його початку, не допускаючи переходу у хронічний стан, так і переживання життєвої кризи не слід ігнорувати. Занедбаний ПТСР може вплинути на все подальше життя, викликати проблеми із здоров'ям, позбавити земних радощів.

Для подолання дитиною критичного стану їй необхідно прийняти травмуючу подію як частину минулого, не намагатися її «забути», не відгороджуватися від неї, а ПЕРЕЖИТИ, ПРИЙНЯТИ – І ВІДПУСТИТИ..

Дитині може здаватися, що її життя вже ніколи не стане таким, як до трагічної події. Але будь-яке лихо - це можливості, робота для душі. Якщо дитині вдалося правильно його пережити, горе дає маленькій людині щось важливе: досвід, який робить її дорослішою, сильнішою і чутливішою до чужих бід. В складній ситуації дитина вчиться виживати, захищати свою психіку від емоційного виснаження, мобілізовувати внутрішні ресурси та резерви при потребі. Однак, щоб здобути навички виходу зі стресових  ситуацій без шкоди для здоров’я, їй необхідна психологічна підтримка та спеціалізована допомога з боку дорослих.

«Кожній людині дається

рівно стільки випробувань, скільки вона може винести,

рівно стільки проблем, скільки вона може вирішити й

 рівно такої складності завдання, які вона має змогу реалізувати»

Програма психокорекційних занять з дітьми

«Мистецтво виходу із травмуючих ситуацій»

Мета корекційно-розвивальних занять:

·                   розвиток позитивної Я-концепції дитини

·                   адаптація до різних життєвих ситуацій, формування навичок конструктивного реагування на неприємні події, саморегуляції

·                   пошук та відновлення ресурсів для подолання критичних станів, здобування навичок виходу зі стресових ситуацій без шкоди для свого здоров’я

·                   моделювання позитивного мислення і позитивної поведінки, формування позитивних установок

·                   відновлення почуття безпеки, психологічної рівноваги

·                   збагачення досвіду групової взаємодії та підтримки

·                   засвоєння прийомів подолання страху, тривожності, зменшення рівня емоційного напруження

·                    одержання позитивних емоцій.

Форма проведення – групова, можлива адаптація вправ для індивідуальної роботи.

Заняття №1 

Мета – зняти емоційне напруження, формувати довірчі стосунки, допомогти в саморозкритті і знаходженні первинних ресурсів для відновлення «Багато сонця, зелені, тепла»

1. Вправа «Знайомство».

Діти по черзі називають своє ім’я і вітаються з іншими за допомогою передавання по колу м’якого гарячого серця, яке символізує тепло і любов.

Психолог знайомить дітей з правилами роботи.

2 «Малюнок стану»

Інструкція психолога: «У вас є папір, фарби, олівці. Одну – дві хвилини подумайте і почніть малювати. Забудьте про мистецтво й не намагайтеся бути художником. Просто малюйте те, що спадає на думку (навіть якщо це просто лінії чи  штрихи),  довіряйте своїм внутрішнім відчуттям. Передайте свій стан у цей момент».

Коли всі учасники закінчать виконувати завдання,  діляться враженнями про малюнки, висловлюють думки про їх емоційне забарвлення, можливість переходу на позитивну хвилю..

3. Гра-руханка «Веселий м'ячик» на закріплення позитивних емоцій.

Психолог вмикає аудіозапис танцю­вальної мелодії. Діти стають у коло й передають м'яч одне одному зі словами: «Ти котися, веселий м'ячику, швидко по руках, щоб не сумно, а радісно завжди було нам». Дитина, яка одержала м'яч після остан­нього слова, виходить у центр кола й танцює під музику.

4. Вправа на  вивільнення емоцій, емоційне розпруження.

Всі беруться за руки. Робимо глибокий вдих  (вдихаємо силу і позитивний настрій) і видох (видихаємо неспокій і тривожність).

5. Колективний малюнок «Багато сонця, зелені, тепла» - шукаємо ресурси у спілкуванні з природою.  Учасникам пропонується уявити себе в образі  квітки і зробити символічний малюнок. Пізніще всі індивідуальні малюнки наклеюються на спільний ватман, на якому виквітає картина природи. Далі кожен робить всій внесок у загальний малюнок, додаючи ще більше сонця, зелені, тепла.

6. Рефлексія заняття. Що  відчуває ваше серце в даний момент?  

Заняття №2.

Мета – емоційно відреагувати пережите, але не заглибитись в страждання, розвинути відчуття контролю над життєвими ситуаціями, знайти місце для травми чи неприємної події

1. Привітання «Поглянь на світ очима ліліпутів».

Учасники присідають і навприсядки пересуваються в кімнаті, вітаються з іншими та розглядають все навколо.

Кожен розповідає про свої відчуття під час вправи. Психолог підводить до висновку, що інколи все не так страшно і безвихідно, якщо глянути на проблему з іншої сторони, зверху..

2. Вправа «Мій господар» (розвиток навичок децентрації)

Кожен розповідає про себе від імені предмета, який «багато знає про свого господаря». Наприклад, від імені ручки, телефона, прикраси. Розповідь починається словами: «Мій господар…».

3. Вправа «В мене перед очима». Робота з почуттями.

Діти закривають очі і продовжують речення «В мене перед очима…». Слід уточнити, якого змісту події (приємного чи неприємного). Просимо розповісти про негативні почуття, що вони відчували в житті, змалювати ситуацію словами,  намалювати їх , дати відповідь на питання «Що ти відчував?,  Що, на твою думку,  відчували інші?. 

Далі йде обговорення малюнків. Бесіда про зміну негативних почуттів на позитивні і вибір оптимального шляху виходу з неприємного становища. Дитині пропонується матеріалізувати позитивні зміни на папері, малюнок неприємної події перевтілити у більш приємний, задуматися, що можна зробити, аби загроза була не такою страшною,  як діяти, кого залучити до конструктивного виходу з кризи.  Куди помістити відчай? Найбільш оптимальний вихід з неприємного становища - знайти місце для травми.

4. Вправа «Дерево»

Учасники встають у коло. Кожен сильно натискає п’ятами на підлогу, руки стискає в кулаки, міцно затиснувши зуби. Психолог говорить «Ти – могутнє, міцне дерево, у тебе сильне коріння, і ніякі вітри тобі не страшні. У складних життєвих ситуаціях, коли не знаєш, як вчинити стань сильним і могутнім деревом, скажи собі, що ти сильний, у тебе все буде гаразд, і все збудеться»

Потім діти беруться за руки, піднімають їх угору, натискуючи п’ятами на підлогу.

Психолог. Ми разом – велика сила. Самотньому дереву важко в негоду. Набагато легше, коли поряд є інші дерева. Вкупі нестрашні ніякі проблеми.

Після цього пропонується дітям розслабитись, припинити натискати п’ятами підлогу, струсити руками, розслабити м’язи обличчя.

5. Рефлексія заняття. Обмін враженнями і думками.

Заняття №3.

Мета – встановлення довірливих стосунків, згуртування колективу, знаходження  ресурсів в груповій підтримці «Сонце світить всім одинаково»

 Привітання. Діти вітаються певним рухом тіла. Інші повторюють цей рух.

І. Вступ. В кожного з нас є свої бажання і мрії. Ми всі прагнемо до щастя і  теплих радісних днів, хочемо, щоб нас цінували і любили. А для цього маємо викликати в інших певне позитивне враження про себе, бути для них зрозумілими, щирими і відкритими.

ІІ. Вправа «Чарівна рука»

1.      Відмалювати свою долоню. Підготувати самопрезентацію себе як особистості на долоні.

2.      Представити свої бажання і небажання, готовність до дії, побажання іншим на пальцях руки. Продовжити незакінчені речення:

·         Хочу..

·         Не хочу…

·         Буду…

·         Не буду…

·         Бажаю іншим…

3.      Підбиття підсумків.

В житті треба враховувати як своє «хочу- не хочу» так і «хочу-не хочу» інших. Це – база мирного співжиття. Кожен має право на свої кордони, плани  і  на повагу до своєї особистості, так само як і інші на повагу до себе. Кожна людина  відіграє важливу роль в житті суспільства, сімї, школи незалежно від віку, кольору шкіри, статі (хлопчики чи дівчатка). Кожен з нас важливий для повноцінного життя суспільства як палець для руки, як промінець для сонця. У всіх є однакові можливості зробити світ кращим.

ІІІ. Вправа «Сонце»

Діти викладають відмальовані долоні навколо сонця так, що дитячі пальчики стають його промінцями. Кожен з нас може стати сонячним промінчиком  для іншого, зігріти його своєю Любов’ю і підтримкою.  Разом – ми велика сила. Для того, щоб чогось досягти і мрії збулись, треба діяти, не бути егоїстом, бачити світло  в житті і ділитися ним з іншими.

Рефлексія заняття.

Заняття №4

Мета – допомогти дитині сформувати коло довіри,  побачити і відчути підтримку інших в складних ситуаціях

Вправа 1. Привітання «Злови погляд»

Учасники стоять у колі, очі опущені донизу. За командою ведучого всі підводять очі і намагаються зловити погляд когось з учасників. Ті, хто зустрівся поглядами , виходять з кола.

Вправа 2. «Відчуй спину товариша».

Діти сідають спинами один до одного, спираючись спина до спини. Вивчають спинки одного. Які вони? Теплі, м’які, приємні. Вправа посилює відчуття довіри, підтримки один одного.

Вправа 3. Створення малюнку «Моя галактика».

1. На орбітах учасник групи позначає тих людей, від яких в житті він отримує допомогу і підтримку, які не відмовлять і захистять, коли треба, до кого можна було б прийти в тяжку хвилину кожного разу чи час від часу, в окремих випадках.

Чим ближче до сонця планета, тим людина важливіша для дитини і ближча, тим вищий рівень довіри  і надії до неї .

2. Підбиття підсумків.

Ти не один в своїй біді.

Завжди можна знайти людей, яким ти не байдужий.

Вправа 4. «А ми пінгвінчики, а нам не холодно, бо ми танцюємо удвох». Діти обіймають один одного за плечі і хитаються вліво-вправо в розслабленому стані.

            Рефлексія заняття. Обмін думками, враженнями і почуттями.

Заняття № 5.

Мета – допомогти дитині відчути себе в безпеці, усвідомити джерела небезпеки і свого захисту від них .

Вправа 1. Привітання

Учасники ходять по кімнаті,  зустрічаючись вітаються спочатку долоньками, потім колінками, бочками тощо.

Вправа 2. Піскова анімація «Мій портрет на тарілці» (з використанням манної крупи або піску).

Вправа 3. Методика «Будиночок»

Дитині пропонується заселитися в будиночок. Намалювати свій смайлик з певним настроєм у будь-якому з віконечок. Подумати кого б ще хотілося побачити у його віконечках. Кого слід поселити в будиночок, щоб настрій змінився на позитивний (якщо дитина вважає себе сумною)

Вправа 4. Створення малюнку «Мій дім – моя фортеця. Замок моєї мрії».

Навідні питання: Де я відчуваю себе в безпеці? Де мені комфортно? З ким? Хто живе в моєму замку? Чи потребує він захисту? Від кого? Хто його захищає? Тощо.

Активізація обговорення: «Що чи  хто допомагає нам відчувати себе в безпеці?».

 Вправа 5 «Дихання»

Вдох  - руки зводимо вверх. Затримуємо дихання -  руки з’єднані над головою як дах будинку На видих – присідаємо, руки опускаємо і обхоплюємо  коліна, відчуваємо себе в безпеці

Рефлексія заняття. Обмін думками, враженнями і почуттями.

Заняття №6

Мета – закріпити відчуття контролю над життєвими подіями та страхами,  вміння адаптуватись до різних умов життя та долати перешкоди

Вправа 1. Привітання

«Ігри  в темряві». Вітаємося з заплющеними очима. До темряви можна легко звикнути і спокійно себе почувати. Далі кожна дитина ділиться враженнями від ігор в темряві і можливими страхами.

Гра дозволяє здолати страх, зняти надлишкову тривожність, виробляє навички адекватного реагування в складних умовах. Психолог підводить дітей до необхідності розвитку в себе психологічно ї готовності до дій в непередбачуваних умовах. Вихід – є. Так як поступове затемнення дозволяє пристосуватись, а раптове – виводить з рівноваги, так і несподівані неприємні події  вимагають часу для адаптації до життя в нових умовах. Навіть в ситуації, що викликає страх, можна себе спокійно почувати і знаходити приємне.

Ще один приклад «американські гірки»: страшно, захоплююче і весело водночас.

Вправа 2. «Перешкода»

Пропонуємо учасникам уявити перешкоду на своєму шляху. Нехай перешкодою буде стілець. Учні показують, як вони долатимуть перешкоду. Кожен по черзі демонструє свій варіант. Далі обмін враженнями і думками. Можливі варіанти для обговорення: слід переступити перешкоду, залишити в минулому, позбутися її, посувати вперед і йти з нею по життю.

Вправа 3. «Страх як перешкода»

Розповісти про свій страх – частково позбутися його.

1. Створення малюнку «Чого я боюся»

2. «Помісти страх у будиночок» або в коробку. Нехай не живе в твоєму серці.

Вправа 3. Продовж речення «Я боюся…» на папері.

Дітям пропонується поглянути на страх іншими очима. Приклад, написати «Я» великою літерою на листку, «боюся…» - дрібними.

Обговорення і підбиття підсумків. Головний висновок «Я контролюю свій страх і можу зробити з ним, що захочу.»

Вправа 4. «Верба-тополя»

Учасники стають в коло. Ноги на ширині плечей, злегка нахиляємо голову, опускаємо руки. Ви – плакучі верби, ваші гілки плавно похитує вітерець (руки плавно похитуємо). Ви розслаблені. Далі пропонуємо  плавно підняти руки вгору, прогнутися, випрямитися, зробити глибокий вдох, поставити п’яти ніг разом, а носки окремо.

Тепер кожен із вас – струнка, сильна тополя, якій не страшні ніякі бурі та вітри. Ви – сильні і могутні. Ви відпочили, розслабились, набрались нових сил для добрих справ. Тепер вам і ніхто і ніщо не страшний. Ви сміливі, рішучі та відважні.

Заняття № 7

Мета – знайти ресурси в дитинстві

1. Привітання

«Що цікавого відбулося з часу останньої зустрічі?». Один показує, інші вгадують.

2 .Вправа «Подорож у найщасливіший день  в моєму житті»:

·                    Релаксація, розслаблення

·                    Малюнок події

·                    Представлення

Аналіз способу отримання задоволення.

Що саме зробило цей день щасливим?

3. Вправа «З насіння в дерево»

Психолог. Про дерево, яке ви­росло з насіння.

Ведучий пропонує дітям перетворитися на ма­леньке зморщене насіннячко: стиснутися у гру­дочку на підлозі, сховати голову, затулити її ру­ками.

Психолог. Я буду садівником. Садівник дуже дбайливо ставиться до насінин, поливає їх (гладь­те дітей по голові й тілу), доглядає. З теплим весняним сонечком насіннячко починає повіль­но рости. (Діти піднімаються.) У нього розкри­ваються листочки. (Діти повільно тягнуть руки догори.) Росте стеблинка. (Діти витягаються.) З'являються гілочки з бутонами. (Діти розводять руки в сторони, пальці стиснуті.) Настає радісний момент, і бутони розкриваються... (Діти різко розтискають кулаки.) І паросток перетворюєть­ся на прекрасну сильну квітку. Уже літо, квітка гарнішає, милується собою, усміхається іншим квітам.

Обговорення

-Як ти почувався, коли був маленькою, зморщеною насіниною?

-Як ти почувався, коли став сильною, гар­ною квіткою?

-Чим тобі більше сподобалося бути: насін­нячком чи квіткою?

4. Підбиття підсумків. Обмін враженнями по колу. Що нас робить сильними і щасливими?

Заняття № 8.

Мета – виплеснути емоції назовні, щоб всередині не кипіло

Вправа 1. Привітання «Вогники»

Учасники сідають в коло. Один має сказати своєму сусідові «Привіт!». Сусід має якомога швидше встати, повторити цю фразу та знову сісти. Наступний учасник має зробити так само. Хвиля вставань і повторень біжить по колу

Вправа 2. «Досліджуємо себе»

Психолог: Зараз ми всі разом малюватимемо людину. Я на дошці, а ви — на своїх аркушах. Це буде ваш портрет у повний зріст. Будемо досліджувати себе. Для цього сядьте на стілець, заплющте очі й відчуйте, де у вашому тілі найгарячіше місце. Визначили? Візьміть червоний олівець і на малюнку поставте червону крапку. Тепер приготуйте синій олівець. Заплющте очі й визначте, де у вас найхолодніше місце, позначте його синім на малюнку. Після цього ми шукаємо найнеприємніше місце (чорний колір), потім — найприємніше (жовтий колір). Знаходимо найлегші та найважчі місця (штрихування, повне зафарбовування).

Рефлексія

-      Чи сподобалося тобі досліджувати себе? Було це приємно чи ні? Що було важко? Що легко? Чи заважало тобі щось?

Люди відчувають різні частини свого тіла неоднаково. Наприклад, теплі руки й холодні ноги. Подивіться тепер на себе зі сторони.

Вправа 3. «Кулька емоцій»

 Зараз ми з вами повчимося, як мож­на по-іншому виходити з таких ситуацій, коли ви образилися, гніваєтеся. Допоможе нам у цьо­му хлопчик. Коли він побачив, що його морозиво тане в калюжі, йому здалося, що образа і злість перетворилися на кульки прямо всередині нього. Він видихнув їх, і вони полетіли. І коли кульки летіли, то ставали все меншими й меншими, і зникли зовсім. Хлопчик відчув, що злість про­пала, образа пішла. Ну, впало морозиво, то й упало. «Пощастить якомусь песику», — поду­мав хлопчик і пішов далі. Давайте спробуємо зробити, як цей хлопчик. Згадайте, будь ласка, коли ви почувалися скривдженими, засмучени­ми? (Дати час на спогади.) Ці негативні емоції можна надути, як кульку, й відпустити, щоб вона полетіла. Відчуйте, як образа і злість перетворю­ються на кульки всередині вас, і видихніть їх: «Ух-ух-ух». У всіх вийшло? Ні? Давайте уявимо це по-іншому. Комусь простіше уявити, що він бере кульку й надуває її своєю злістю або смут­ком і відпускає. Надуваємо всі разом зі мною! І відпускаємо!

Рефлексія

Чи сподобалася тобі вправа? Чого ти навчився? Як ти зараз почуваєшся?

Чи корисно довго злитися, ображатися? Як швидше прогнати злість?

Вправа 4. Емоційне розпруження

Учасникам пропонується сісти зручніше, розслабити тіло. Дається інструкція напружити свої пальці на ногах, сттоопи, лалі – гомілки, мязи до коліна, коліно, сідниці, живіт,грудну клітку, руки, м’язи обличчя, лоб.  В один момент розпружити все тіло.

            Вправа 5. Релаксація «Уявіть собі, що  у вас на плечах золота куля, яка скочується по спині і розливається теплим золотом, що стікає додолу… вам приємно…  і особливо добре. Відкрийте очі. Посидьте мовчки. Візьміть з собою це відчуття тепла. До наступних зустрічей.

Заняття № 9

Мета – опанувати мистецтво позитивного мислення як вихід із травмуючих ситуацій

Вправа 1. Привітання по колу.   

Вправа 2. Малювання на зім’ятому папері

Зім’ятий папір як аналог душевного стану в травмуючій ситуації. Скрутні часи виминають нас, вичавлюють останні соки. Не слід  піддаватись. Навіть з дуже складної ситуації (папір пожмаканий) можна знайти вихід (позитивний малюнок). Варто лише захотіти і не допускати відчаю, емоційного виснаження.  

Аналіз малюнків. обговорення

Вправа З. Притча « ЖАБИ Й ГЛЕЧИК»

Одного разу дві жаби беркицьнулися в глечик з вершками. А у цього глиняного глечика були дуже високі й слизькі стінки – жабам звідти ніяк не вибратися. Борсаються вони там, борсаються… Одна трохи поплавала, погребла лапами й думає:

-Однаково мені звідси не вибратися. Нащо ж я буду дарма старатися, стільки мучитися намарне й сили витрачати? Ліпше відразу потону.

І втонула.

А друга жаба подумала:

-Ні, потонути я завжди встигну. Краще я поборсаюсь, а раптом щось удасться вдіяти.

Та як вона не старається, нічого не виходить. Але жаба не здається й не сумує. Із останніх сил бореться, брьохається у вершках. І раптом… відчула квакуха, що під ногами в неї щось тверде та міцне. Виявляється, що поки борсалася, встигла збити із вершків масло. А тоді відштовхнулася жаба щосили й вистрибнула з глечика.

Мораль притчі: «Пручайтеся – випливете!» Ніколи не слухайте тих, хто має дурну звичку ставитися до всього песимістично, тому що вони крадуть найпрекрасніші мрії й надії, які ви зберігаєте  у своєму серці! ОГЛУХНІТЬ, коли вам говорять, що ви не можете здійснити свої мрії! І тому: ЗАВЖДИ будьте налаштовані ПОЗИТИВНО!

Рефлексія заняття. Обмін почуттями і враженнями

Заняття № 10.

Мета – щоб не зникло бажання думати про майбутнє нове життя без катастроф

Вправа 1. Розпруження

Учасники по колу передають тепло своєї долоні, вітаються за руку.

Психолог. Уявіть, що кожен із вас — Незнайко. Я буду ставити запитання, а ви тільки знизуйте плечима або розводьте руками.

—                       Ви сьогодні снідали?

—                       На вулиці холодно (тепло)?

—                       У вас є теплий одяг?

—                       Вам подобаються рибки в акваріумі?

—                       Ви сьогодні підете гуляти?

—                       Що з’їсте завтра на сніданок?

—                       Що ви будете робити через 10 років?

Вправа 2. «Я в майбутньому». Психолог пропонує заплющити очі, подумати й уявити себе через 10 чи 15 років. Зверніть увагу на зачіску, одяг, професію, місце проживання. Далі кожен по черзі описує свій образ в майбутньому, або може його намалювати. Образи, які дитина уявляє, мають бути спрямовані у майбутнє, щоб з’явилася сила і віра, що все вона переживе.

Запам’ятайте свій образ, щоб йти вперед

Вправа 3. Лист собі теперішній від імені себе майбутньої через 10р.

Вправа 4. Електричний струм або привіт з майбутнього.

Діти  по колу передають вібрацію по спині. 

Вправа 5. «Крок вперед»

Учасники стають у широке коло, тримаються за руки. Кожен по колу говорить «сьогодні я…», «за час роботи в групі…»(навчився, відчув, зрозумів), і вся група робить крок вперед. Після промовляння досягнень коло має стати щільним. Кожне досягнення робить крок вперед до майбутнього.

Вправа 6 «Квітка настрою». Окремі пелюстки настрою кожного з часників викладаються навколо спільної серединки досягнень.

«Побажання» - передаємо гаряче серця по колу. Кожен щось бажає іншим на завершення.

Додаток 1    

Методика «Дерево» для індивідуальної роботи з дитиною

Мета:  визначення емоційного стану дитини та її ставлення до травмуючих ситуацій, структури  соціометричних статусів,

Додаток 2. Рекомендації батькам

ЯКЩО ВАША ДИТИНА	ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО…	ЯК ДОПОМОГТИ?
Погано спить, не хоче спати сама або просинається серед ночі з криками.	Коли діти бояться, вони хочуть, щоб з ними поряд був хтось рідний і безпечний. Вони починають хвилюватися, коли нікого немає поруч. Час перед сном – це час спогадів, адже ми нічим іншим не зайняті. Дітям часто сниться те, що їх лякає, тому сама перспектива йти у ліжко може бути страшною.	Якщо це можливо, дозволяйте дитині спати поруч з вами. Однак поясніть, що це – лише тимчасове явище. Вигадайте “порядок” відходу до сну: казка, молитва, обійми тощо. Розкажіть дитині, що такий порядок виконуватиметься щодня, і дитина знатиме, чого чекати. Обійміть дитину і скажіть, що вона у цілковитій безпеці, що ви поряд і нікуди не зникнете. Це може зайняти деякий час, але чим безпечніше почувається дитина, тим краще вона спатиме.
Хвилюється, що з вами щось трапиться.	Страх може посилюватися, якщо ваша дитина переживала часи небезпеки окремо від вас.	Нагадайте дитині і собі, що зараз – все гаразд і ви у безпеці. Якщо певна небезпека для вас все ж існує, розповідайте дитині про те, що ви робите для  власної безпеки. Переконайтеся, що якщо з вами дійсно щось трапиться, про вашу дитину попіклуються. Нагадайте дитині, що є спеціальні люди-помічники, до яких за необхідності можна звернутися.
Не хоче займатися нічим. Демонструє відсутність будь-яких почуттів -  щастя чи-то суму	Ви потрібні своїй дитині. З огляду на пережиті тривожні події дитина може сумувати або бути шокованою. У стані дистресу деякі діти кричать, а деякі приховують свої почуття. Якою б не була її реакція, дитина потребує вашої любові та ласки.	Сядьте поряд, огорніть дитину руками. Покажіть, що ви піклуєтеся про неї. Спробуйте “розшифрувати” дитячі почуття і скажіть, що сум, лють чи тривога – це цілком нормально. “Схоже, що ти нічого не хочеш робити? Мабуть тобі сумно. Сумувати – це нормально. Хочеш, я з тобою посиджу?” Допоможіть дітям висловлювати свої почуття за допомогою іграшок чи малюнків. Малюйте “смайлики” для зображення різних почуттів. А потім використайте слова, що переконатися у їхніх почуттях: “Це – дійсно страшна картинка. Ти справді злякався?” Знайдіть спільні позитивні заняття, щоб відволікти дитину від тривожних думок. Почитайте книгу, поспівайте разом – робіть те, що подобається дитині.
Багато плаче.	Можливо, внаслідок надзвичайної ситуації життя вашої родини докорінно змінилося, тому цілком природно що ваша дитина сумує. Дозволити дитині сумувати, при цьому заспокоюючи та втішаючи її – це спосіб допомогти їй навіть у такому стані.	Дозволяйте дитині демонструвати свій смуток. Допоможіть їй висловлювати свої почуття і поясніть, чому вони з’являються. Підтримуйте дитину: будьте поруч, приділяйте їй більше уваги та часу. Підтримуйте у дитині надію на краще майбутнє. Розмовляйте про те, як ви житимете далі і що робитимете, наприклад, відвідаєте друзів і родичів тощо. Якщо вас самих переповнює сум, шукайте підтримки інших. Подбайте про себе. Ваш стан безпосередньо відображається на стані дитини.
Боїться, що біда повернеться.	Страх повторення катастрофи є цілком природнім – дитині потрібно доволі багато часу, щоб знову почувати себе у безпеці. Дуже важливо у цьому сенсі захистити дитину від будь-яких нагадувань та заспокоювати її.	Пояснить дитині відмінності між самою подією та спогадами про неї. “Дощ не обов’язково означає повернення урагану”. Намагайтеся обмежити контакти дитини з телебаченням, радіо та комп’ютерами, адже історії про катастрофи можуть повернути її страх. Деякий час спостерігайте, чим займається і що планує робити ваша дитина. Поясніть: “У такі часи мені вкрай важливо знати, де ти знаходишся і як з тобою зв’язатися”.
Не розуміє, що смерть – це незворотне явище. Навіть втрата домашнього улюбленця або улюбленої іграшки може спричинити справжнє горе.	Дитині потрібно надавати правдиві та адекватні віку пояснення реальності смерті, позбавляючи від хибних надій. Мінімізація почуттів стосовно втрати улюбленця або іграшки не допоможе дитині відновитися.	Стежте за тим, що хоче знати ваша дитина. Давайте прості відповіді і стимулюйте додаткові запитання. Дозволяйте дитині брати участь у культурних та релігійних ритуалах скорботи. Допоможіть дитині знайти власний спосіб прощання, наприклад, через світлі спогади, молитви чи запалення свічок за померлими. Завжди будьте чесними: “Ні, Сірко не повернеться, однак ми можемо думати про нього, говорити та згадувати, яким чудовим собакою він був”. Я знаю, як ти за ним сумуєш”.
Переповідає або знову і знову переграє подію, що сталася.	Це – нормальна реакція на кризу. Якщо дозволяти дитині говорити або розігрувати подію, заохочуючи позитивне вирішення через гру або малювання, це допоможе їй заспокоїтися і почувати себе краще.	Поясніть: “Ти малюєш багато картин того, що сталося. Знаєш, інші діти теж так роблять”. “Можливо, тобі варто намалювати свою школу, коли її відбудують. Якою вона буде?” Продовжуйте переконувати дитину, що ваша родина у безпеці. Ваші діти повинні значи, чого їм чекати у майбутньому. Розповідайте їм про свої плани.  .
Розгублена, не розуміє, що трапилося.	Без чітких пояснень дорослих діти  “заповнюватимуть прогалини” на власний розсуд.	Виправляйте хибні уявлення та надавайте на прохання дитини якомога чіткіші пояснення того, що насправді сталося. Уникайте деталей, які можуть налякати,  і водночас намагайтеся заспокоїти дттину “Я знаю, що інші діти говорять про нові торнадо, але зараз ми з тобою у цілком безпечному місці”.

Для батьків дітей молодшого віку:

·         Намагайтеся підтримувати звичний режим дня.

·         Переконайтеся, що діти повноцінно відпочивають та сплять.

·         Багато дітей потребує більше фізичного контакту, наприклад, обіймів та пестощів.

·         Сприяйте активному залученню дітей до різних занять (наприклад, малювання), радьте їм гратися з іншими дітьми. Вправи та інші види фізичної діяльності покращать самопочуття.

·         Намагайтеся підтримувати контакти з іншими родичами та друзями. Це заспокоїть і втішить не тільки вас, але й вашу дитину.

·         Не залишайте дитину на самоті або з малознайомими людьми.

·         Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.

·         Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома різними стравами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

·         Захищайте дітей від тривожних нагадувань та спогадів. Негайно втручайтеся, якщо якесь заняття викликає у дитини занепокоєння чи тривогу. Наприклад, вимкніть телевізор, якщо програма чи фільм нагадує дитині про пережиті травми або посилює відчуття страху і тривоги.

·         Намагайтеся зрозуміти дитину. Пам’ятайте, що, наприклад, різка зміна настрою може бути способом реагування дитини на трагічні чи стресові події.

·         Як батьки (чи піклувальники), ви є найважливішими людьми у житті дитини. Будьте терплячими та стриманими і завжди пам’ятайте, що дитина раніше чи пізніше обов’язково повернеться до нормального стану.

Для батьків дітей старшого віку:

·      Намагайтеся підтримувати звичний режим дня,

·      Підтримуйте звичні сімейні ролі та функції. Не намагайтеся перекласти на дитину додаткові обов’язки і не очікуйте від неї задоволення власних емоційних потреб.

·      Переконуйте дитину у тому, що все скінчилося, і що тепер ви у безпеці – але лише якщо це насправді так.

·      Дослухайтеся до дитини і сприймайте її тривоги і почуття максимально серйозно.

·      Розмовляйте. Розкажіть дитині про те, що трапилося, максимально зрозумілою для них мовою і відповідно до рівня їх розвитку, при цьому уникаючи страшних і трагічних деталей. Якщо приховувати від дитини правдиву інформацію, вона самостійно “заповнить прогалини” на основі власного досвіду, отриманої деінде інформації й власної уяви.

·      Обговорюйте з дитиною те, як люди можуть реагувати на стрес. Описуйте відчуття, які є природніми в обставинах, що склалися, та переконайте дитину, що з часом вони почуватимуть себе краще.

·      Покращить самопочуття фізична активність. Підтримуйте участь дитини у спортивних та молодіжних клубах. Ваша дитина може допомагати іншим та бути корисною громаді..

·      Переконайте дитину, що розважатися і насолоджуватися життям – це нормально. Повноцінним має бути сон і відпочинок.

·      Надавайте дитині достатньо часу для спілкування з родичами та друзями.

·      Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома варіантами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

Додаток 3. Рекомендації вчителям

Як учитель, ви можете зробити дуже багато для того, щоб заспокоїти своїх учнів і допомогти їм розібратися зі своїми думками та почуттями стосовно катастрофи та її впливу на родини і громади. У такі часи ваша відданість, співчуття та навички стають особливо важливими та потрібними!

Не жалійте часу та зусиль для того, щоб допомогти іншим.

1. Варто говорити про подію в стінах школи. Не завжди корисно радити дітям “просто забути про це”. Вислухайте те, що говорять учні, проаналізуйте їхні відчуття та досвід. Обговоріть з ними деякі почуття та думки, що цілком природно виникають у них за цих обставин.

2. Завжди будьте готові до діалогу зі своїми учнями – вони повинні знати, що ви готові їх вислухати.

3. Взаємна підтримка ровесників надзвичайно важлива: створюйте можливості для того, щоб учні могли грати і працювати разом.

4. Переконуйте учнів, особливо учнів молодших класів, у тому що ваше завдання – перетворити школу на максимально безпечне для них місце, і що їхні батьки чи опікуни зроблять усе можливе, щоб вони почувалися у безпеці.

5. Будьте готові до непростих запитань: Наприклад, “Чому?” (Людині важко зрозуміти масове знищення чи руйнування – покажіть, що ви це також не приймаєте, і спробуйте надати чітке пояснення зрозумілою мовою); “Чи все буде добре?” (НЕ давайте неправдивих обіцянок чи марних надій, але розкажіть учням, що різноманітні рятувальні організації, міністерства та відомства роблять усе можливе для відновлення порядку).

6. Підтримуйте учнів у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху, а також допоможіть їм обрати найкращі стратегії для тієї чи іншої ситуації. В першу чергу з’ясуйте, які саме методи і стратегії уже допомагали їм долати свої страхи чи переживання у минулому.

7. Відновіть відчуття “нормальності”: Будьте спокійні і зважені, заспокойте дітей і спробуйте максимально швидко повернутися до повсякденної рутини.

8. Оголосіть хвилину мовчання, наприклад, на початку уроку. Поясніть дітям, що цим ми вшановуємо загиблих і постраждалих.

9. Зберіть максимум інформації про системи переадресації для дітей, що можуть потребувати додаткової допомоги і підтримки.

10. Не забувайте піклуватися про себе – бережіть власне емоційне та фізичне здоров’я. Адже тільки здоровий,  впевнений, спокійний, бадьорий вчитель зможе підтримати та допомогти своїм учням.

Додаток 4. Притчі на  допомогу психологу

Притча про чуму

Зустрівся якось перехожий з Чумою.

-Куди йдеш, чумо! – спитав він.

-Іду в Багдад, - відповіла Чума. – хочу заморити п’ять тисяч душ.

За деякий час зустрілися вони знову.

-Ти збрехала мені. Казала. Що замориш п’ять тисяч душ, а загинуло п’ятдесят тисяч, дорікнув чумі чоловік.

-Ні, ти помиляєшся. Я згубила лише п’ять тисяч, решта померли від страху.

Мораль притчі: Не допускай страху і паніки в своє серце! Страх ранить гірше автомата.

Дерево

У пущі Колорадо туристи захоплювалися рештками велетенського дерева, яке мало близько пів тисячі літ. Коли Христофор Колумб дістався до Америки, на тому місці росло молоде деревце. Воно перетривало бурі, землетруси, тисячі атмосферних катаклізмів, снігові лавини. Щоб обняти його пняк, треба було узятися за руки двадцятьом людям.

Та якось малесенький, майже невидимий шкідник відклав на корі невелику кількість мікроскопічних яєчок. З них вилупилися невеличкі личинки з невгамовним апетитом. І за декілька місяців дерево-велетень, що пережило бурі, було знищене.

 Мораль притчі: «Будь уважним до дрібниць, бо з них народжуються великі речі» - підсумовує Бруно Ферреро. Страх теж як маленький черв’як, який робить свою справу. Не допусти запанувати страху над собою.

Батькова наука

В одного чоловіка було троє синів. Помираючи, батько звелів синам принести віник і по черзі переламати його. Проте ніхто не зміг виконати цього завдання. Тоді батько звелів розв’язати віник, взяти кожному сину по прутику і переламати. Сини без труднощів впоралися із батьковим завданням. На це батько їм сказав:

«Сини мої, ось так легко, як ви переламали ці прутики, зможуть і вас побороти вороги, якщо ви будете поодинці. А разом вас не здолає ніяка сила.»

Мораль притчі: Разом ми – сила, яку не здолати.

Зробити спробу

Якось один цар вирішив випробувати всіх своїх придворних, аби зрозуміти, хто з них гідний зайняти важливу державну посаду. Чимало властолюбних і мудрих мужів прийшли до нього.

О мудреці! – звернувся до них цар. Маю до вас складне завдання. Хотів би знати, хто зможе розв’язати його.

Він звелів підвести присутніх до величезних дверей/

-Це найбільші і найважчі двері у моєму королівстві хто з вас може їх відчинити? – спитав цар.

Одні придворні тільки заперечно похитали головою. Другі, які вважалися мудрішими, оглянули двері, але визнали, що не зможуть їх відчинити. А коли вже й наймудріші це підтвердили, і решту зголосилися, що завдання занадто складне.

Тільки один візир підійшов до дверей. Уважно оглянув їх, помацав, спробував кількома способами відсунути їх, потім різко штовхнув. На диво двері прочинилися. Вони були просто зачинені, але не замкнені. Потрібна була лише воля і відвага, щоб діяти рішуче. Тоді цар оголосив:

-Ти отримаєш цю посаду при дворі, адже покладаєшся не тільки на те, що чуєш і бачиш, а й на власні сили і не боїшся помилитися.

Мораль притчі: у кожного на шляху трапляються труднощі, але головне – не складати рук, а долати перешкоди, робити спроби.

Перстень Соломона

Жив собі цар Соломон. Попри його величезну мудрість, життя царя було сповнене неспокоєм та сум’яттям. Одного разу вирішив він звернутися за порадою до придворного мудреця:

-Допоможи мені – багато речей та подій в житті здатні вивести мене з себе. Я надто запальний, і це страшенно ускладнює моє життя.

-Я знаю, як тобі допомогти. Одягни цей перстень – на ньому висічено фразу: «Це мине!». Коли тебе охопить сильний гнів, величезна радість чи глибокий сум, просто подивися на цей напис, і він протверезить тебе.

Соломон прислухався до порали мудреця й зумів віднайти спокій. Але якось ситуація випала така складна, що погляд на перстень хіба що викликав спалах гніву. Соломон зірвав персня з руки й хотів жбурнути в ставок, але раптом побачив на внутрішньому боці прикраси «І це теж мине…»

Мораль притчі: Все минає, все міняється. І ми змінюємося на краще, якщо вчасно усвідомлюємо, що ускладнює наше життя, і починаємо шукати нові ресурси. Сила завжди всередині нас.

Життя після пологів

У животі вагітної жінки розмовляють двоє малюків. Один каже:

-          Ти віриш у життя після пологів?

-          Певна річ. Очевидно, що життя після пологів існує. Ми тут, аби стати досить сильними і готовими до того, що нас чекає згодом.

-          Це дурість! Жодного життя після пологів бути не може! Ти хіба можеш уявити таке життя?

-          Я не знаю подробиць, але вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, ходитимемо самі і їсти будемо ротом.

-          Яка дурниця! Ніхто не може ходити і їсти ротом. Це геть смішно! Ми ж маємо пуповину, що нас годує.

-          Я певен, що так і буде. Все просто виглядатиме трішки інакше.

-          Але ж звідти ще ніхто і ніколи не повертався. Життя просто закінчується пологами. І взагалі, життя – це одне суцільне страждання в темряві.

-          Ні! Ні! Я добре не знаю, як буде виглядати наше життя після пологів, але у всякому разі ми побачимо маму і вона піклуватиметься про нас.

-          Маму? Ти віриш у маму? І де ж вона?

-          Ми – це вона. Вона повсюди нас, ми перебуваємо в ній і завдяки їй рухаємося, живемо, без неї ми просто не можемо існувати.

-          Нісенітниця! Не бачив я ніякої мами, а тому її просто немає.

-          Тоді скажи, завдяки чому ми існуємо?

-          Цього я ще не можу вичерпно пояснити. От підростемо ще трохи, і я знайду пояснення для всього! І якщо вона так піклується про нас, то чому не допомогла нам? Чому ми мали стільки клопотів?

-          Не згоден з тобою. Бо, часом, коли все навколо стихає, можна почути, як вона співає, гладить наш світ. Я твердо вірю, що наше справжнє життя почнеться після пологів.

Мораль: Життя після смерті можна розглядати як аналог життя після пологів. На все свій час. Життя не закінчується смертю. Воно починається в новому вимірі і світлі.

Притча про позитивне мислення

Якось старий учитель сказав своєму учневі:

-Будь-ласка, оглянь цю кімнату і спробуй знайти у ній все, що має коричневий колір.

Молодий чоловік оглянувся. В кімнаті було багато коричневих предметів: дерев’яні рами картин, диван, карниз для занавісок, книжки і ще багато різних дрібниць.

-          А тепер закрий очі і перечисли всі предмети…голубого кольору, - попросив учитель.

-          Молодий чоловік розгубився:

-          Але я нічого не помітив!

-          Тоді учитель сказав:

-          Відкрий очі! Подивися, як тут багато голубих предметів!!!

-          Це була правда: голуба ваза, голубі рамки світлин, голубий килим, голубі штори…

-          Учень відповів:

-          - Але ж це хитрість! Я за вашою вказівкою шукав коричневі, а не голубі предмети.

Учитель тихо зітхнув, а потім посміхнувся:

Саме це я і хотів тобі показати!. Ти шукав і знаходив тільки коричневий колір. Так само відбувається з тобою і вжитті: ти шукаєш і знаходиш тільки погане  і не помічаєш всього хорошого»

Мораль притчі: Вчимося знаходити серед моря негативу -  позитив, серед небезпек – острівки безпеки, серед бруду – чистоту. Давайте не будемо формувати в себе та інших установку на пошук неприємних новин, поширювати паніку, заглиблюватися в переживання, а будемо шукати ресурси для відновлення та перспективи. Кожне переживання може мати позитивне значення.

До наступних зустрічей.

 «Як змінити поведінку дитини»

(Корекційна розробка для роботи практичних психологів з дітьми, які мають відхилення в поведінці)

Упорядник:

Вітязь О.З., практичний психолог Звенигородської ЗОШ І-ІІІ ст.

Рецензент:

Камінецький Л. Ю., методист  Пустомитівського РМК

2015

Одним з частих відхилень у поведінці дітей та підлітків є АГРЕСИВНІСТЬ. Агресія не виникає у соціальному вакуумі. На агресивну поведінку впливає присутність інших людей. До виникнення агресії та здійснення актів насильства нерідко спонукає соціальне середовище

Інформативне поле, в якому сьогодні здійснюється соціалізація дитини, є по відношенню до неї жорстоким і агресивним. Через телебачення, пресу, радіо, Інтернет пропагуються гультяйство, цинізм, злочинність. Діти і молодь, які ще не встигли познайомитись з істинними культурними цінностями людства, натомість занурюються в оманливий і підступний інформаційний простір безкультур’я.

Часто діти потрапляють у проблемні ситуації та виявляють агресію через те, що не мають базових соціальних умінь. Вони не знають, як відповісти на провокацію інших та не втягуватись в бійку; як висловлювати своє невдоволення, не пускаючи в хід грубі слова чи кулаки; як діяти, коли хороші наміри постійно наштовхуються на негативну реакцію оточуючих. Діти з агресивними проявами в поведінці не вміють стати на точку зору інших дітей, байдужі до їх емоційного стану.

Корекційна програма занять з дітьми,

які мають відхилення в поведінці

Мета корекційної програми: навчити дітей активно контролювати свою власну поведінку і впливати на неї; уміння уникати стресових та конфліктних ситуацій, налагоджувати дружні стосунки.

Завдання:

– формування дружнього згуртованого колективу;

– навчання дітей способами виявлення гніву у прийнятній для інших формі;

– відпрацьовування навичок спілкування у конфліктних ситуаціях;

– виховання довіри до людей, здатності співпереживати, доброти;

– навчання дітей навичкам саморегуляції (уміння володіти собою у критичних ситуаціях).

Правила:

1. Щирість і відвертість. Активно брати участь в роботі групи. Виражати свою думку і почуття. Не брехати, краще відмовитись від відповіді «ПАС».

2. Конфіденційність. Не обговорювати те, що відбувалось в групі, а також її учасників за межами групи.

3. Повага до іншого. Не перебивати, не ображати, не заподіювати фізичного збитку. Не оцінювати інших.

4. Спілкування тут і тепер.

ЗАНЯТТЯ № 1. ЗНАЙОМСТВО.

Мета: створення сприятливих умов для роботи, атмосфери довіри, ознайомлення з основними принципами  роботи в групі, прийняття правил

1. Вправа „Знайомство”.

Хід вправи: учасникам пропонується оформити  свій бейджик (написати на ньому своє ім’я, намалювати малюнок) і прикріпити на одяг. Діти по черзі представляють себе, вимовляючи своє ім’я та якесь слово, яке характеризує їх, бажано, щоб це визначення починалось з тієї літери, що й ім’я.

2. Ознайомитись з правилами роботи в групі.

Психолог повідомляє учасникам основні правила роботи: відвертість і щирість, відповідальність, повага до іншого, конфіденційність, активність, довіра, спілкування за принципом тут-і-тепер, саморозкриття та самоусвідомлення. Кожне правило пояснюється, якщо необхідно, обговорюється, і приймається групою.

3. Вправа „День народження”.

Мета: згуртувати групу, дати можливість дітям висловити почуття.

Хід вправи: обирається іменинник. Всі діти дарують йому подарунки жестом, мімікою. Іменинник повинен відгадати, що йому дарують.

Вправа „Вислухай-поверни”.

Мета: тренувати навички активного слухання та безоціночного сприйняття .

Хід вправи: учасники без слів, встановлюючи контакт очима об’єднуються в пари. Один із партнерів розповідає все, що хотів би повідомити про себе. Інший партнер слухає і через 3 хв. Переказує все, що почув, говорячи: „Я почув, що ти ...”Через 5 хв. міняються ролями.

Обговорення:

– Які почуття виникли?

– Що легше: слухати чи переказувати?

– Чи повністю була відтворена інформація?

Вправа „Інтерв’ю”.

Хід вправи:  учасники мають об’єднатись в пари. Протягом 5 хв. потрібно взяти інтерв’ю один в одного, щоб представити свого напарника в колі. Основне правило інтерв’ю – відповідати якомога повніше і щиро, щоб краще розібратись у собі. Після усі сідають в коло і протягом 1-2 хв. представляють свого партнера групі як людину, з якою разом проведуть 12 зустрічей.

Обговорення:

1) Що ви відчували коли слухали про себе?

2) Які враження виникли у вас під час виконання вправ?

Рефлексія заняття

ЗАНЯТТЯ № 2

Мета: створити доброзичливу атмосферу, завоювати довіру.

Вправа „Побажання на день”.

Хід вправи: учасники роблять висловлювання один одному з побажанням на сьогоднішній день. Воно має бути коротким, бажано в одне два слова. Один учасник кидає м’ячик тому, кому хоче щось побажати і водночас висловлює це побажання. Той, кому кинули м’яч у свою чергу кидає його наступному. В ході потрібно уважно стежити за тим, щоб м’яч побував у всіх, можна дати інструкцію -  постараємось нікого не пропустити.

Вправа „Сліпий і поводир”.

Мета: розвинути міжособистісну довіру.

Хід заняття: група ділиться на пари, вибравши собі партнера найменш знайому людину. Одна людина в кожній парі стає ведучою, а іншій – тій, яку ведуть, на очі накладають пов’язку. Вправа виконується без слів. Ведучий бере свого партнера за руку і водить його скрізь. Через три хвилини учасникам пропонується помінятися місцями. Наприкінці учасники обмінюються своїми думками, враженнями, коли вони були змушені цілком довіряти іншій людині.

Вправа „Дзеркало”.

Мета: надати можливість проявити активність пасивним дітям.

Хід вправи: обирається ведучий, інші діти – дзеркала. Той, хто в центрі, дивиться у дзеркала, вони відображають його рухи. Через декілька хвилин ведучий міняється. Психолог слідкує за правильністю відображення.

Вправа „Мені в тобі подобається .”

Мета: розширити досвід переживання почуття близькості з іншими.

Хід вправи: „В ході цієї вправи учні кидають м’яч один одному і говорять фразу, яка починається зі слів „Мені в тобі подобається .”

Рефлексія заняття

ЗАНЯТТЯ № 3: УСВІДОМЛЕННЯ ЕМОЦІЙ.

Мета: навчити учнів усвідомлювати емоційне життя і  володіти своїми почуттями.

Вправа-привітання „Якби я був чарівником, то подарував би тобі …”

Хід вправи: діти по колу передають чарівну паличку і свої побажання сусіду

Вправа „Зобрази емоцію”.

Мета: розвивати самоконтроль емоційних станів.

Хід вправи: учням роздати картки із назвою однієї емоції, але так, щоб інші не бачили, що там написано. Завдання – зобразити дану емоцію за допомогою невербальних засобів спілкування, а інших – відгадати те, що зображують (емоції: гнів, радість, сум, здивування, відраза ,інтерес, та ін.).

Вправа „Зла тварина”.

Мета: дати можливість здійснити аналіз емоційних станів – зрілості, страху, гніву відсторонено: як не свого стану, а стану злої тварини.

Хід вправи: уявіть себе розгніваною, агресивною твариною – тигром, вовком, леопардом, ким хочете. Побудьте в її ролі. Демонструйте мімікою, рухами тіла, голосом її поведінку та емоції, аж поки я не скажу „Стоп”.

Обговорення:

– Що ви відчували, перебуваючи в ролі ?

– Чи не хотілось вам штовхатись і наскакувати ні інших?

– Чи легко було спинитись і вийти з ролі?

Етюд „Зустріч з другом”.

Мета: розвинути здібності розуміти емоційний стан іншої людини та уміння адекватно виражати свої.

Хід етюду: 

Психолог розповідає учням оповідання: ”У хлопчика був друг. Але літом вони не мали змоги проводити час разом. Хлопчик залишався в місті, а його друг їздив з батьками на схід. Нудно в місті без друга. Пройшло три тижні. Одного разу хлопчик іде по вулиці і раптом бачить, як на зупинці з автобуса виходить його друг. Вони дуже зраділи один одному”. За бажанням діти розігрують сценку, виразні рухи: обійми, посмішка, сум, емоції радості.

Вправа „Як я часто відчуваю”.

Хід вправи: учасники заповнюють таблицю, ставлячи хрестики у відповідній графі. Психолог допомагає визначити, ідентифікувати почуття.

№ п/п	Почуття	Дуже рідко	Рідко	Середньо	Часто	Дуже часто
1.	Страх
2.	Задоволення
3.	Радість
4.	Переляк
5.	Гнів
6.	Насолоду
7.	Злість

ЗАНЯТТЯ № 4.САМООЦІНКА.

Мета: зняти емоційне напруження дітей, діагностика їх самооцінки.

Вправа „Нетрадиційне вітання”.

Мета: емоційне розвантаження учасників.

Хід вправи: учасники ходять по кімнаті і за командою ведучого при зустрічі вітаються: долонями, колінами, чолом, боком.

Вправа „Зустріч”.

Мета: учасники діляться на дві групи. Стають у два кола – внутрішнє і зовнішнє – обертаються за годинниковою стрілкою та проти неї. За сигналом тренера зупиняються та діляться на пари.

Завдання:

– Ви зустрілися після довгої розлуки, а до цього були в добрих, але не дуже близьких стосунках.

– Ви були найближчими друзями в дитинстві. Одного з вас батьки відвезли на рік до іншого міста. Ви зустрілися після річної розлуки.

– Людина що стоїть навпроти вас, дуже налякана, а в неї має бути важка й надзвичайно важлива розмова. Необхідно підбадьорити її.

Обговорення.

Вправа „Море хвилюється”.

Мета: визначення емоційного стану й передача його невербальними засобами, створення позитивного емоційного фону.

Хід вправи: Група обирає ведучого, який повертається спиною до інших і вимовляє слова „Море хвилюється раз”. На рахунок „три” школярі повинні завмерти в незвичайній позі. Ведучий по черзі підходить до кожного учасника гри „включає” його.  і намагається відгадати, кого й у якому емоційному стані він зобразив. Потім кожен гравець сам пояснює, що він хотів зобразити.

Вправа „Їстівне–неїстівне”.

Мета: створення позитивного емоційного тла, зняття напруження й втоми.

Хід вправи: усі учасники групи стають у ряд обличчям до психолога на певній відстані від нього.  Психолог кожному учасникові по черзі називає предмет їстівний – учасник повинен піймати м’яч, якщо не їстівний – відбити. За кожну правильну дію учасник пересувається на один крок до ведучого. Виграє той, хто швидше за всіх дійде до ведучого.

Вправа „Сильні сторони”.

Хід вправи: „У кожного з вас є сильні сторони, ті які ви цінуєте, приймаєте і любите в собі, що дає вам відчуття внутрішньої свободи і впевненості в своїх силах, що підтримує у важкі хвилини. Сформулюйте їх: На складання списку дається 5 хв. Потім група сідає в коло слухають записи.

Рефлексія заняття

ЗАНЯТТЯ № 5. КОНФЛІКТ.

Мета: опанування форми, адекватної поведінки в конфліктних ситуаціях, розвинути необхідні якості для успішного подолання труднощів.

Вправа „Зустріч” (розминка).

Хід вправи: учасники групи під музику мають можливість підійти до кого-небудь, сказати йому слова вітання, довідатись, як у нього справи.

Вправа „Сніжинка”.

Мета: дати можливість побачити можливі причини виникнення конфлікту, оскільки одна і таж інформація різними людьми сприймається по-різному.

Обладнання: папір, ножиці.

Хід вправи: Інструкція: „Візьміть аркуш паперу. Складіть його навпіл. Відріжте правий верхній кутик. Складіть ще раз навпіл. Ще раз відріжте правий верхній кутик. Тепер можна розгорнути сніжинку і показати одногрупникам”.

Обговорення:

– Чому, виконуючи одну і ту ж інструкцію, всі отримали різні сніжинки?

Вправа „Фантастичні гіпотези”.

Мета: розвинути фантазію у дітей.

Хід вправи: Група ділиться на дві підгрупи. Одна підгрупа дає відповідь на питання „Що станеться якщо люди перестануть дружити і почнуть сваритися? ”. Інша група – „Що можна зробити, щоб цього не сталося?”.

На підготовку дається 10 хв. По закінченні групи зачитують свої відповіді.

Вправа „Уникнення неприємностей”.

Мета: визначити позитивні та негативні сторони уникнення конфлікту.

Хід вправи: група ділиться на дві підгрупи. Одній з них пропонується назвати позитивні сторони уникнення як форми поведінки в конфлікті, а другій – негативні і навести приклади.

Обговорення:

– Чому люди уникають конфліктів?

Вправа «Історія про шоколадку»

Старший брат ішов на заняття, а маленький, п’ятирічний, просив його:

—    Купи мені шоколадку.

Старший пообіцяв купити, і ввечері, коли він повернувся, маленький кинувся до дверей:

—    Приніс шоколадку?

Старший засмутився: «Я забув. Я поганий, не приніс я тобі шоколадку».

—    Ні ти приніс!

Маленький кинувся до сумки брата й почав там шукати…

Психолог. Скажіть, що ж було далі, як ви думаєте? (Учні висловлюють свою думку)

—Та ні ж, не купив, я забув, я поганий, — повторював старший брат.

А маленький понишпорив у сумці з книжками і протягнув порожню долоньку:

—Бачиш? Ти приніс, ти хороший! І побіг своїх іграшок.

Старший брат потім говорив, що він вперше в житті зрозумів, що таке любов.

Любов — це праця перетворення дійсності, перетворення порожньої долоньки в шоколадку, в чудо. І це чудо, цю велику любов довів маленький 5-річний хлопчик. Щоб добре ставитися до хорошого, праці не потрібно, але побачити найкраще в буденному, в звичайному — ось праця душі, ось вона любов.

І я думаю, що ви будете намагатися всіма силами бачити все найкраще в людині, з кожної ситуації будете знаходити вихід тільки мирним шляхом, а не конфліктуючи.

ЗАНЯТТЯ № 6. АГРЕСІЯ.

Мета: навчити дітей активно контролювати власну поведінку.

Вправа „Комплімент”.

Мета: уміння говорити і приймати компліменти.

Хід вправи: учасники стають у два кола обличчям один до одного в парах (за типом „вертушки”). Зовнішнє коло говорить своєму партнерові комплімент. Інше дякує, крім того, говорить про себе щось гарне. Потім вони міняються ролями та повторюють вправу. Після цього всі хто стоїть у зовнішньому колі, роблять крок праворуч й продовжують вправу.

Обговорення відчуттів

Вправа „Баба Яга”.

Мета: корекція емоційної злості, тренування здібностей впливу дітей один на одного.

Хід вправи: діти сидять на стільцях у колі обличчям один до одного. Тренер просить зобразити який буває вираз обличчя, поза, жести у дорослих (мами, тата, бабусі), коли вони сердяться на них. За що дорослі найчастіше сердяться на вас? (Діти розігрують сценки). Як сварять вас дорослі, коли вам дуже страшно? Погрожують покарати, беруть ремінь? (Діти розповідають і показують). Що ви робите у відповідь: плачете, боїтесь, посміхаєтесь? (Розігрують сценки). На підготовку дається 10 хв.

Вправа „Фортеця”.

Мета: виявлення агресії.

Хід вправи: група дітей ділиться на дві команди (за бажанням). Кожна команда будує із меблів фортецю. Одна команда захищає фортецю, інша – штурмує. Основна зброя – надувні кульки, м’ячі , м’які іграшки.

Вправа „Злий-добрий”.

Мета: осмислення емоційних станів.

Хід вправи: Група ділиться на пари. Пари сідаються один навпроти одного. У цій грі ролі ви будете грати поперемінно: один грає – інший спостерігає, а потім – навпаки. Той хто розпочинає гру, повинен закрити очі, зосередитись і уявити себе злим.

„Уявляй, що тебе найбільше злить. Це окремі люди, ситуації? Що ти відчуваєш у таких випадках найчастіше? Відкрий очі. Тепер спробуй реагувати на ці ситуації так, як ти реагуєш завжди: ходи по кімнаті, стискай кулаки. Мімікою та рухами тіла виявляй свої почуття.

Тепер знову сядь на місце, навпроти спостерігача. Заспокойся. Тепер партнер по грі (виступивши в ролі твого дзеркала) спробує зіграти тебе злого. А ти матимеш змогу подивитися на себе зі сторони.”

Друга частина гри – входження в роль „доброго” розгортається аналогічно. Після цього діти, що перебувають у парі міняються місцями – той, хто був спостерігачем стає гравцем (у ролях „доброго” і „злого”).

Аналіз:

– Опиши свої почуття у різних ролях.

– Що найважче було зіграти? Чому?

– Спостерігаючи за грою свого партнера, який грав тебе, чи не хотілось тобі виглядати достойно?

ЗАНЯТТЯ № 7. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ В ГРУПІ.

Мета: згуртування групи, формування доброзичливих взаємовідносин

Вправа „Привіт друже”.

Хід вправи: група сидить колом. Вам потрібно по черзі привітатися з кожним учасником групи. Але при цьому обов’язково підкреслюється індивідуальність партнера, його найкращі риси.

Вправа „Жук”.

Мета: розкрити групові взаємини.

Хід вправи: діти стають у рядок за тим, хто водить. Дитина, яка водить, стоїть спиною до групи, витягнувши за спину руку з розкритою долонею. Той, хто водить повинен вгадати, хто з дітей доторкнувся до його руки (за виразом обличчя, руху). Дитина водить доти, доки не вгадає правильно.

Того, хто водить, обирають за допомогою лічилки.

Вправа „Наслідування ведучого”.

Хід вправи. 

Вся група ділиться на декілька підгруп по три-чотири чоловіка. Кожна підгрупа шикується в ряд. Учасник, який стоїть спереду, є ведучим. Він спонтанно і творчо рухається по кімнаті, експериментує з різними імпровізованими рухами тіла.

Група повинна повторювати рухи, слідуючи за ним і зберігаючи ряд. Через декілька хвилин ведучий переходить в кінець свого ряду. Наступний учасник стає ведучим. Вправа виконується до того часу поки кожен учасник не отримає можливість стати ведучим групи. Вносячи в її роботу свої стиль, свої рухи.

Вправа «Легенда»

Хід вправи.

Психолог розповідає дітям легенду:

«…коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитинки ангела-охоронця. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло — аби воно зростало розумним, у личко, щоб було красивим, та в груди, аби здоров’я, любов та доброта вселилися в його тіло, серце та душу.»

Але це легенда. Немає на світі двох однакових людей. Кожна людина — індивідуальність. Навіть близнюки, зовні подібні, як дві краплини води, різняться між собою своїм характером, бажаннями, поглядами на життя. Люди відрізняються фізичними даними, розумовим розвитком, здібностями, характером, смаками, уподобаннями, темпераментом. У них різне ставлення до перемог і поразок, до знайомих, рідних, друзів. У кожного з людей своя біографія, свій життєвий досвід.

Щоб людині добре жилося, працювалося, щоб вона мала гарне самопочуття, її середовище має бути сприятливим, комфортним. У державі повинні панувати мир і процвітання. У колективі — доброзичливі взаємини. У сім’ї — добробут і любов. Якщо ви хочете, щоб оточення поважало вас, прислухалося до вашої думки, навчіться поважати його, любити, допомагати. З самого малечку кожен мусить засвоїти норми моралі та правила поведінки, за якими треба жити в людському суспільстві.

Що необхідно для того, щоб жити з усіма – в мирі і злагоді, щоб не було докорів сумління, не мучила совість? Кожна людина повинна прагнути стати чесною і порядною. Але, щоб вирости такою, треба боротися з лінощами, недбалістю, брехливістю, відкинути заздрість і багато негативного, що раптом з’являється в характері. Гарна людина — це сонечко, яке зігріває все довкола своїми лагідними промінцями, своїм гарячим щирим серденьком. Доброму ж скрізь добре, всі його люблять….

Навіть, якщо ти маленький, але сонце в тобі може жити дуже велике! Намалюй своє сонечко, яке б могло стати сонечком для іншого; могло зігріти когось, застерегти від біди, допомогти, розрадити…

Діти обмінюються сонечками.

Сонечка в класі враз засіяли,

Зразу тепліше й світліше всім стало, ,

Цікаво як вийшло, погляньте, будь ласка,

В нас — мамина ніжність, бабусина ласка,

Татова сила, дідова щирість.

Веселість сестриці і турботливість.

Братова вправність і друзів гостинність.

Мудрість людська і любов Батьківщини…

Та кожен з нас — унікальний.

Нема на світі другої Такої ж, як я, людини…

Рефлексія заняття «Чим я зігріваю людей?»

ЗАНЯТТЯ № 8. Мій портрет у променях сонця”(

Мета: пізнання себе, розвиток навичок самопрезентації

Вправа „Ім’я”.

Хід вправи: На аркуші паперу великими літерами напишіть ім’я. Потім пропонується написати на кожну літеру (імені) позитивні і негативні якості.

Обговорення:

– Які якості було писати легше? Які складніше?

– Чому саме ці якості було написано?

Вправа „Комплімент собі”.

Мета: вміння представити себе.

Хід вправи: зараз кожний з учасників похвалить себе, зробить комплімент. Розкажіть про себе тільки найкраще. Компліментів може бути багато.

Вправа „Я через 10 років”.

 Хід вправи: уявіть собі, що минуло 10 років. Ти змінився . Змінилось твоє життя. Розкажи зараз про себе, як ти би розповідав про свою особистість, якщо б минуло 10 років.

На підготовку дається 10 хв. Потім по черзі діти розповідають про себе.

Вправа „Мій портрет у променях сонця”(І.Дубровіна).

Процедура: тренер просить відповісти на запитання: „Чому я заслуговую на повагу?” Наступним чином намалюй сонце, у центрі сонячного кола напиши своє ім’я чи намалюй свій портрет. Потім уздовж променів напиши усі свої чесноти, усе гарне, що ти про себе знаєш. Постарайся, що було якнайбільше променів.

Обговорення. Бажаючі зачитують перелік своїх чеснот, показують намальоване ними сонце.

ЗАНЯТТЯ № 9. Хто Я? Який Я?

Мета: закріпити навички самоаналізу та самовираження, усвідомити власну життєву позицію в ході взаємодії з іншими людьми.

Вправа „Моя улюблена іграшка”.

Хід вправи: „Розкажіть про свою улюблену іграшку і про почуття, які викликають ці спогади”.

Вправа „Слабкі сторони”.

Хід вправи: „Сьогодні кожен із вас має розповісти іншим учасникам про свої слабкі сторони, тобто про те, що він усвідомлює як внутрішній бар’єр. Необов’язково говорити тільки про негативні риси свого характеру; важливо відмітити те, що є чи може бути причиною конфлікту у різних ситуаціях, ускладнює життя, взаємовідносини і т.д. На це вам дається 5 хвилин”.

Вправа „Хто Я?”.

Інструкція: „Як часто ви задаєте подібні запитання самому собі?

Візьміть листок паперу і дайте відповідь на це питання декілька разів. Будьте щирі, не обманюйте себе”.

Аналіз та обговорення.

Вправа „Три бажання”.

Хід вправи: тренер пропонує подумати і записати відповіді на запитання, які три бажання загадав би кожен з вас, якщо б йому пощастило піймати золоту рибку (спочатку діти фіксують свої бажання по листках, а потім по черзі розповідають про них).

Вправа „Розкажи про мене”.

Мета: визначення співпадання самооцінки особистісних якостей з оцінкою оточуючих.

Обладнання: аркуш паперу А-4, список особистісних якостей.

Хід вправи: група ділиться на 4 підгрупи. Відповідно по одному представнику з групи виходять за двері. Кожна група складає характеристику свого представника. Діти повертаються в клас і представник групи зачитує їхні характеристики.

Обговорення:

– Що нового ви дізнались про себе?

– Чи згідні ви з цим?

ЗАНЯТТЯ № 10. ДОВІРА І ВІРА.

Мета: допомогти учням розібратися „Чи довіряю я іншим людям, і чи заслуговую я на довіру та здійсненя мрій”

Вправа „Коло довіри”.

Хід вправи: члени групи утворюють тісне коло. Добровольця або того, хто хоче встановити з групою більше довіри „передають” одне одному, легко торкаючись його плечей. Весь цей час доброволець із заплющеними очима не повинен виходити з центра кола.

Обговорення.

1. Що ви відчували коли були в середині кола? Що вам нагадували ці переживання?

2. Що ви відчували, коли стояли в колі й вас „передавали” з рук в руки добровільно.

3. Чи однаковими були ваші почуття до різних людей у середині кола?

Вправа „Падіння”.

Хід вправи. Групу поділили на пари. Партнери стоять один за одним. Перший падає піднявши руки, назад, другий підхоплює його. Відбувається обмін ролями, і все починається з початку. Пари можуть мінятися.

Обговорення:

1. Що ви відчували коли падали? Чи сумнівалися ви в тому, що партнер справді вас підхопить?

2. Що ви відчували коли підхоплювали свого партнера?

Вправа „Поясни”.

Хід вправи. 

Інструкція психолога: „Уявіть людину, яка сидить навпроти тебе. Вона розмовляє з тобою про те, що не довіряє людям. Завжди ставить з підозрою до того, що відбувається. Твоя мета – навчити людину довіряти. Що ти скажеш? Чому і людина повинна вірити тобі? Поясни людині, що довіряти – це добре”.

На підготовку дається 8 хв. Потім по колу всі учасники зачитують свої відповіді.

Вправа « Дерево мрій»

Хід вправи. Психолог роздає паперові листочки і говорить дітям, що це не прості листочки. Називаються вони «Листочки мрій», все, що буде написано на цих листочках обов’язково збудеться.

Нехай кожен на листочках напише, чого б йому хотілося зараз найбільше. А потім ми приклеїмо їх ось до цього дерева. (діти записують, по черзі виходять до дошки, приклеюють листочки). Подивіться,яке гарне дерево в нас вийшло. Тепер наші мрії обов’язково збудуться. Це Дерево мрій

Аналіз та обговорення.

ЗАНЯТТЯ № 11. ДОБРОТА – СЕРЦЯ КРАСОТА

Мета: допомогти глибше засвоїти моральне поняття доброти.

Мозковий штурм «Доброта – це».

Малюємо коло, в центрі слово »доброта». Від кола йдуть промінчики, на яких учні визначають, що таке доброта.

Вправа-розминка „Зустріч на вузькій доріжці”.

Учасники розділяються на дві підгрупи. Групи розходяться в різні боки обличчям один до одного.. „

Ви зустрілись на вузькій гірській доріжці, по які може вільно пройти лише одна людина. З одного боку – скелі, з іншого боку – прірва. Завдання – перейти на інший бік”.

Вправа.„Робот хоче пити”

Хід вправи: Група ділиться на пари. Один з них „робот”, який хоче пити, але не знає, як це робити, так як його на це не запрограмували. Друга діюча особа – конструктор, завданням якого є програмування дій „робота” з допомогою точно визначених чергових операцій, дозволяючи випити воду з стакана. Напр.: „Встань, відведи праву ногу вперед, пристав ліву, витягни руку вперед, поверни трошки вліво, нахились вперед. „Робот” реагує тільки на команди конструктора і точно їх виконує. Гравці міняються місцями.

Обговорення

 Як ви думаєте, якими ще якостями володіє по-справжньому добра людина? (Відповіді дітей)

Чи багато ви зустрічали таких людей?

А чи вважаєте ви себе доброю людиною? Чому? Які добрі справи ви зробили сьогодні, вчора, за останній тиждень?

Проведення тесту «Чи добрий я» (Додаток)

Міні - розповідь психолога

    Фахівці стверджують, що добрі справи справляють на наше психофізіологічне здоров'я дуже великий позитивний вплив. Стан, у якому перебуває людина, охоплена поривами доброти, організм сприймає як позитивний стрес і виробляє величезну кількість захисних речовин, тому по-справжньому добрі люди рідше хворіють. Крім того, у стані «приступу добросердості» виробляються гормони, що активізують розумову діяльність і творчий потенціал.

     А що відбувається з людиною, яка робить злі вчинки? (Відповіді дітей)

Вправа «Серце доброти».

Намалюйте символічний малюнок, що є на серці доброї людини. Напишіть на вашому серці, що треба робити, аби нас вважали добрими. Свої серця ми прикріпимо на велике серце доброти. Доброта – ознака справжньої Людини. Я хотіла б, щоб ви завжди залишались людьми, ніколи не забували про добрі справи, а ваші серця були наповнені тільки любов’ю і добротою.

Рефлексія заняття

ЗАНЯТТЯ № 12.

Мета: виробити інструкцію неагресивних способів поведінки.

Вправа-привітання „Побажання на день”.

„Зараз ми будемо кидати один одному і висловлювати побажання на сьогоднішній день стосовно нашої роботи в групі”.

Вправа „Намалюй свій настрій”.

Учасникам пропонується намалювати свій настрій. Пропонується творчо поставитись до завдання, вибрати ті кольори, якими найточніше він міг би передати свої відчуття зараз.

Аналіз малюнків. Обговорення

Вправа „Король”.

Хід вправи : Хто із вас коли-небудь мріяв стати королем? Які переваги отримує той, хто стає королем? Ви знаєте, чим добрий король відрізняється від злого?

Пропонується пограти в гру, в якій ви зможете побути королем. Усі решта дітей стають слугами, і мусять робити все, що скаже король. Враховуючи, що король не має права віддавати накази, які ображають чи принижують інших людей.

По закінченні гри слід обговорити правління різних королів:

– Як ти почував себе коли був королем?

– Що найбільше тобі сподобалось коли ти був королем.

– Що ти відчував коли був слугою.

– Коли королем були інші діти(назвати конкретно), добрим чи злим для тебе був король?

Вправа „Нитка, що з’єднує людей”.

Члени групи, сидячи в колі передають один одному клубок ниток, супроводжуючи це висловлюваннями, які розпочинаються словами: „Я вдячний тобі за те .”. Коли клубок повернеться до того, хто розпочинав, членам групи треба натягнути нитку, заплющити очі, ввійти в стан, який сприяє сприйняттю себе, інших людей, навколишнього світу.

Вправа «Прощання»

Психолог запалює свічку.

Спалахнула свічечка ясним полум’ям

Підійдіть погрітися, кому холодно…

Крихітку любові нашої взяти,

Добрі слова на прощання сказати….

Інструкція: „Закрийте будь-ласка, очі і відчуйте руки один одного . Спробуйте уявити, що відчувають зараз люди, що тримають вас за руки . Подумки подякуйте всім за зроблену нами роботу . Подумайте про те, що ви не сказали групі, але хотіли б сказати. За кілька хвилин треба розплющити очі і сказати це”.

Рефлексія заняття

 Додаток

ТЕСТ «Чи добрий Я»

1. У тебе є гроші. Міг би ти витратити все, що в тебе є, на подарунки друзям?

2. Приятель розповідає тобі про свої проблеми, але тебе це мало хвилює. Чи даси ти йому зрозуміти, що це тобі нецікаво?

3. Твій партнер  дуже погано грає у якусь гру. Чи будеш ти йому піддаватися, щоб доставити приємне?

4. Чи часто ти говориш людям добрі слова?

5. Чи любиш злі жарти, розіграші?

6. Чи довго ти пам'ятаєш нанесені тобі образи?

7. Чи завжди ти не упускаєш можливості зробити яку-небудь добру справу?

8. Чи вважаєш ти, що якусь справу ти зробиш краще, ніж інші?

9. Чи кидаєш ти гру, коли починаєш програвати?

10. Якщо ти впевнений(а), що прав(а), чи слухаєш ти заперечення співрозмовників?

11. Чи охоче ти допомагаєш іншим?

12. Чи насміхаєшся ти над ким-небудь, щоб розвеселити компанію?

 Підведення підсумків тесту

Так – 1-4, 7, 11 – 1 бал

Ні – 2, 5-6, 8-10, 12 – 1 бал.

    8 і більш балів: ти люб'язний, доброзичливий, умієш поводитися з людьми; тільки одне побажання - будь щирим;

   4-8 балів: твоя доброта має вибірковий характер: ти можеш бути добрим до одних людей і черствим стосовно інших;

   0-4 бала: спілкування з тобою буває нелегким; тобі не вистачає доброзичливості до людей, відкритості серця.

Опитувальник стосовно агресивних проявів у поведінці дитини

                        (для батьків, вчителів, класоводів)                      

Інструкція: Уважно ознайомтесь із твердженням. Якщо воно описує поведінку вашої дитини (учня) відмітьте «так», а якщо не підходить – «ні».

1.Іноді наче злий дух вселяється в нього.

2. Не може змовчати, коли невдоволений чимось.

3. За образу завжди прагне поквитатись.

4. Іноді може брутально висловитись.

5. Часом навмисне ламає іграшки, може розбити чи пошматувати щось.

6. Іноді так сильно наполягає на своєму, що іншим уривається терпець.

7. Любить дразнити, «мучити» тварин.

8, У суперечці його важко здолати.

9. Дуже сердиться, коли хтось кепкує з нього, насміхається над ним.

10.Іноді в нього народжується бажання заподіяти комусь шкоду.

11. У відповідь на прохання прагне зробити все навпаки.

12. Може бути не по роках сварливий.

13. Сприймає себе, як абсолютно незалежну,самостійну людину.

14. Любить підкоряти собі інших, верховодити.

15. Невдачі надзвичайно дратують його.

16. Легко розпочинає сварку чи бійку.

17. З молодшими і фізично слабшими спілкується з позиції сили.

18. Часто трапляються напади похмурої дратівливості.

19. Не зважає на думку ровесників, не рахується з ними.

20. Впевнений, що будь-яке завдання виконає краще за інших.

Кожна позитивна відповідь - «так» оцінюється в 1 бал.

Якщо результати знаходяться в межах 1-6 балів – у дитини низький рівень проявів агресії  в поведінці (епізодичний). Для тих хто отримав зовсім низькі бали варто перевірити дитину стосовно рівня її тривожності.

Якщо результати відповідей в межах 7- 14 балів – це свідчить про середній рівень схильності до проявів агресії у поведінці дитини.

Якщо ж результат знаходиться в межах 15- 20 балів –  дитина схильна до частих проявів агресивної поведінки, і демонструє високу агресивність.

Діагностичний лист для виявлення характеру відхилень у поведінці

Мета: формування вчителем замовлення шкільному психологові, дослідження показників рівня соціального розвитку підлітків.

Інструкція: Оцініть ступінь виразності даних якостей за п'ятибальною системою, у якій 5 б. - високий ступінь прояву, 1б. - низький, 3 б. - середній

1.Наявність позитивно орієнтованих життєвих планів і професійних намірів

2.Ступінь свідомості і дисциплінованості щодо навчальної діяльності

3.Рівень розвитку корисних знань, навичок, умінь (спортивних, трудових, технічних і т.п.). Розмаїття і глибина корисних інтересів

4.Адекватне ставлення до педагогічних впливів, що здійснюються дорослими

5.Колективістські прояви, спроможність рахуватися з колективними інтересами, поважати норми колективного життя

6.Здатність критично, відповідно до норм моралі і права оцінювати вчинки оточуючих, друзів, однолітків, однокласників

7.Самокритичність, наявність навичок самоаналізу

8.Уважне, чуйне ставлення до оточуючих, здатність до співпереживання

9.Вольові якості. Несприйнятливість до шкідливого впливу. Готовність самостійно приймати рішення і переборювати труднощі при їх виконанні

10.Культура поведінки і мови

11. Подолання і відмова від шкідливих звичок і форм асоціальної поведінки (вживання алкоголю, куріння, використання нецензурних слів)

Оцінка результатів: підраховується середній арифметичний бал, який виявляє співвідношення рівнів соціального розвитку:

-    1-2,5 бали - соціально занедбані діти (III група).

-    2,6-3,6 бали - педагогічно занедбані діти (II група).

-    3,6-5 балів - благополучні учні (І група).